

У більшості блокчейн-систем застосовують алгоритми консенсусу Proof of Work (PoW) або Proof of Stake (PoS). Однак Proof of Burn (PoB) розглядають як можливу альтернативу цим традиційним методам. Усвідомлення принципів цих алгоритмів є ключем до розуміння того, як блокчейн-мережі забезпечують захист і верифікацію транзакцій.
Алгоритми консенсусу у блокчейні відповідають за підтримання безпеки мережі, а також за перевірку і валідацію транзакцій у розподіленому середовищі. Кожен з механізмів має власну архітектуру досягнення цих цілей із різними компромісами щодо енерговитрат, стійкості й децентралізації.
У Proof of Work-блокчейнах, як-от Bitcoin, майнери конкурують у пошуку коректного рішення складної криптографічної задачі. Той, хто першим знайде рішення для певного блоку, транслює proof of work (геш блоку) до всієї мережі.
Далі мережа вузлів перевіряє, чи є proof дійсним. Якщо так, майнер отримує право внести блок у блокчейн і винагороду у вигляді нових Bitcoin. Процес вимагає значних обчислювальних ресурсів і енергії, що викликає питання екологічної стійкості.
У Proof of Stake-блокчейнах алгоритм консенсусу працює за іншим принципом. Замість геш-функцій і потужного обладнання використовується підтвердження права власності на монети через цифровий підпис. Нові блоки верифікують форджери або мінтери, яких обирають на підставі розміру їхньої частки у мережі. Чим більше монет форджер ставить, тим вища вірогідність бути обраним валідатором. У PoS блокова винагорода, як правило, не надається, мінтер отримує лише комісії за транзакції. Це значно знижує енергоспоживання у порівнянні з PoW.
Proof of Burn поєднує риси PoW і PoS, проте має власний механізм досягнення консенсусу й валідації блоків, забезпечуючи особливий підхід до безпеки й децентралізації блокчейну.
Існує кілька модифікацій PoB, але концепцію, розроблену Іейном Стюартом, визнають найавторитетнішою у професійному середовищі. Її створили як більш екологічно стійку альтернативу PoW, щоб зберегти безпеку мережі та знизити енергоспоживання.
Proof of Burn схожий на PoW, але забезпечує значно менше споживання енергії. Валідація блоків у PoB-мережах не потребує потужного обладнання чи інвестицій у ASIC. Замість цього користувачі свідомо спалюють криптовалюти, інвестуючи ресурси у блокчейн не фізично, а віртуально. У PoB майнери створюють «віртуальні майнінгові потужності» шляхом незворотного знищення монет.
Коли користувачі спалюють монети, вони підтверджують свою довгострокову відданість мережі та отримують право майнити й верифікувати транзакції. Чим більше монет спалено, тим більше віртуальної потужності і більший шанс стати валідатором наступного блоку. Це стимулює валідаторів підтримувати стійкість і безпеку мережі.
Спалювання монет — це надсилання токенів на публічну адресу, яка не має приватного ключа і не дозволяє повернути кошти. Такі адреси (eater-адреси) генерують випадково, гарантуючи незворотність операцій. Це обмежує ринкову пропозицію і формує дефіцит, що може підвищити вартість монет, які залишаються в обігу. Крім того, спалювання монет — це інвестиція у безпеку мережі через постійне ресурсне зобов’язання.
У PoW-блокчейнах безпека ґрунтується на тому, що майнери несуть суттєві витрати, аби отримати прибуток. Вони мотивовані діяти чесно, щоб не втратити вкладене у техніку й електроенергію.
У PoB-алгоритмі економічна логіка схожа, але тут інвестують не у фізичні ресурси, а у спалювання монет. Спалені монети — це незворотне ресурсне зобов’язання перед мережею, що стимулює дотримання правил без енергетичних витрат.
Як і у PoW, PoB-системи винагороджують майнерів за блоки. Згодом ці винагороди мають компенсувати початкові втрати на спалені монети, створюючи сталу економічну модель для валідаторів і підтримки мережі.
Proof of Burn впроваджують у різних варіаціях: частина проєктів спалює Bitcoin, інші — власні токени. Кожен підхід має специфічні плюси й мінуси щодо безпеки, децентралізації й економічної ефективності.
І в PoB, і в PoS валідатори інвестують монети для участі у консенсусі, але ці інвестиції мають різний характер. У PoS форджери блокують монети у смартконтрактах чи гаманцях, а після виходу з мережі можуть повернути їх і продати. Такий підхід не формує постійного дефіциту — монети лише тимчасово вилучають із обігу, що послаблює довгострокову залученість валідаторів.
У PoB валідатори спалюють монети остаточно, створюючи незворотний дефіцит. Це стимулює учасників підтримувати інтереси мережі, адже інвестиції можуть повернутися лише через майбутню винагороду. Постійне знищення токенів має дефляційний ефект, що часто сприятливо впливає на власників монет.
Наведені переваги й недоліки — це позиції прихильників і критиків PoB, що потребують подальшого тестування й реальних кейсів для остаточного підтвердження або спростування.
Вища стійкість: PoB вимагає значно менше енергії, ніж PoW, і не потребує безперервної роботи енерговитратних майнінгових ферм.
Відсутня потреба в обладнанні: Спалювання монет виконує роль віртуального майнінгу, що знижує бар’єр входу й сприяє децентралізації.
Дефіцит обігу монет: Безповоротне знищення монет скорочує обіг, сприяє дефляції та може підвищити вартість токенів.
Довгострокова залученість: Обов’язкове спалювання монет мотивує валідаторів підтримувати мережу в перспективі, а не орієнтуватися на короткострокову спекуляцію.
Менша централізація: Розподіл монет і майнінг у PoB менш централізовані, ніж у PoW, де перевага у володарів дешевого обладнання й електроенергії.
Екологічний аспект: PoB не завжди екологічно чистий, якщо для спалювання використовують Bitcoin, добутий через PoW із великим споживанням енергії. Такий підхід частково нівелює переваги PoB.
Відсутня перевірка на масштабі: PoB ще не довів ефективність на великих мережах із мільйонами користувачів. Потрібні додаткові тести й впровадження для оцінки масштабованості та безпеки.
Затримки верифікації: Підтвердження транзакцій у PoB відбувається повільніше, ніж у PoW, що може впливати на швидкість операцій.
Питання прозорості: Звичайному користувачеві складно самостійно перевірити процес спалювання монет, що може негативно вплинути на довіру до системи.
Proof of Burn — це механізм консенсусу, за якого користувачі назавжди знищують криптовалюти, переказуючи їх на незворотну адресу. Чим більше монет спалено, тим вагоміший доказ відданості мережі. Це скорочує пропозицію токенів, підвищує безпеку та дозволяє валідувати транзакції без енерговитратного майнінгу.
Proof of Burn валідує транзакції через знищення криптовалюти, Proof of Work використовує обчислювальні ресурси, а Proof of Stake — утримання монет на рахунку. Proof of Burn вирізняється енергоефективністю, однак застосовується рідше за інші механізми.
Механізм PoB передбачає, що користувачі назавжди спалюють свої токени, щоб отримати права консенсусу й валідувати транзакції. Це екологічно сприятливий спосіб підтримки мережі без енерговитратного майнінгу.
Переваги: скорочення інфляції через спалювання монет, стабілізація цін, зменшення загальної пропозиції. Недоліки: високе енергоспоживання у деяких реалізаціях, нижча ефективність консенсусу та потенційно нижча безпека порівняно з іншими механізмами.
Elastos (ELA) — один із небагатьох визнаних проєктів, які впровадили консенсус Proof of Burn. У цій системі користувачі можуть спалювати токени ELA для отримання права майнити. Elastos залишається одним із провідних прикладів застосування цієї моделі у криптовалютній сфері.
Proof of Burn захищає мережу, оскільки для участі потрібно назавжди знищити криптовалюту, що робить атаки економічно недоцільними. Такий механізм стримує зловмисників і підсилює безпеку блокчейну через реальне ресурсне зобов’язання учасників.











