## Економіка в засідці: як розуміти феномен стагфляції

Поняття **стагфляції** описує одну з найскладніших макроекономічних ситуацій – коли економіка одночасно переживає застій, зростання цін і високе безробіття. Це явище виникає рідко, але коли з'являється, створює справжній головіль для урядів і центральних банків. Чому це відбувається і як це впливає на ринки, включаючи крипто? Розберемося детальніше.

## Як виникає така суперечлива ситуація?

На перший погляд, стагфляція здається парадоксом. Зазвичай економісти мають інструменти для боротьби з економічним спадом та окремо для стримування інфляції. Але коли обидва явища трапляються одночасно – класичні рецепти відмовляють.

Уряди традиційно намагаються оживити економіку через збільшення грошової маси, зниження податків і отримання кредитів. Центральні банки при цьому знижують відсоткові ставки, роблячи позики дешевшими. Теоретично це повинно створити робочі місця та заохотити споживання.

На противагу цьому, коли потрібно придушити інфляцію, застосовується зворотна тактика: скорочення грошової маси, підвищення відсоток і обмеження витрат. Це замерзає економіку, але знижує ціни.

Проблема виникає, коли **монетарна політика** центрального банку і **фіскальна політика** уряду починають працювати в різні боки. Коли один стимулює, а другий обмежує – виходить мішанина, яка генерує як інфляцію, так і застій.

## Звідки взялася сама ідея стагфляції?

Термін запропонував британський політик Іен Маклеод у 1965 році. Назва – це суміш слів "stagnation" (застій) та "inflation" (інфляція). Але справді масштабну демонстрацію феномену світ отримав у 1973 році.

### Нафтова криза 1973-го: як світ впав у стагфляцію

Організація арабських експортерів нафти (ОПЕК) оголосила ембарго на постачання нафти країнам, які підтримали Ізраїль у Судному дні. Результат був жахливим: ціни на енергоносії взлетіли, виробництво дорожчало, ціни на продукти зросли. Інфляція в США та Європі сягнула небачених для цих регіонів рівнів.

У відповідь центральні банки України та інших країн знижували ставки, намагаючись підтримати економіку. Але через дефіцит енергоносіїв економіка все одно сповільнилась. Вийшло гірше всього: високі ціни + мала зайнятість + повільне зростання ВВП. Класична формула стагфляції.

## Чому это трудно контролювати?

Звичайна кореляція між безробіттям та інфляцією дефектна за умов стагфляції. На графіку Філіпса зазвичай видно зворотний зв'язок: менше безробіття = вища інфляція. Але в стагфляції обидва показники йдуть вверх одночасно.

Основні фактори, що призводять до такої ситуації:

**Зіткнення економічних політик.** Уряд підвищує податки і скорочує витрати, центральний банк одночасно друкує гроші і знижує ставки. Один чинник уповільнює попит, інший його розжарює. Результат – інфляція без зростання.

**Скачок цін на енергію.** Раптове подорожчання нафти, газу чи електроенергії миттєво підіймає витрати виробництва. Компанії поднімають ціни, споживачі витрачають на комунальні послуги більше, купують менше товарів. Економіка сповільнюється, але ціни не падають.

**Перехід на фіатні валюти.** Коли світ відмовився від золотого стандарту після Другої світової війни і перейшов на паперові гроші, центральні банки отримали більше свободи. Вони могли без обмежень друкувати гроші – але це створило ризик невідповідального розширення грошової маси і гіперінфляції.

## Як економісти намагаються боротися?

Різні школи економічної думки пропонують різні вихідні.

**Монетаристи** (послідовники Мільтона Фрідмена) наполягають на жорсткому контролі грошової маси. Їхна логіка: спочатку придушити інфляцію цінцю скорочення грошей, навіть якщо економіка триватиме гарячу. Потім, коли інфляція пройде, можна поступово розширювати грошову масу.

**Економісти пропозиції** вважають за потрібне збільшувати виробництво. Вони пропонують субсидії для підприємств, контроль цін на енергоносії, інвестиції в ефективність. Більше товарів = нижчі ціни = споживачі купують більше = економіка зростає.

**Лібертаріанці** настоюють на невтручанні. За їхнім переконанням, вільний ринок сам врегулює попит і пропозицію. Споживачі перестануть купувати дорогі товари, спрос упаде, ціни впадуть. Робочі местами перейдуть в більш перспективні сектори. Але таке "лікування" потребує років чи десятиліть низького рівня життя – звідси фраза Кейнса: "зрештою ми всі мертві".

## Як стагфляція тисне на крипто?

Коли стагфляція накриває економіку, крипто переживає складний період.

**Спочатку – екстремальні скорочення.** Якщо люди втрачають доходи, вони вивільняють готівку з ризикованих активів. Акції, крипто, акціонерні опціони – все це продають, щоб мати фіат для повсякденних витрат. Bitcoin і альткоїни падають разом зі фондовими ринками.

**Потім – період жорстких ставок.** Коли центральні банки підвищують відсоткові ставки для придушення інфляції, кредити дорожчають. У цьому клімату люди кладуть гроші на депозити в банки (відсоток же привабливий!) замість того, щоб інвестувати в крипто. Попит на цифрові активи впадає, ціни зі ним.

**Потім – поворот.** Як тільки інфляція буде взята під контроль, центральні банки починають знижувати ставки і розширювати грошову масу (кількісне пом'якшення). Грошей в системі багато, банківські депозити малодохідні – люди шукають інші можливості. Крипто отримує передишку.

Багато інвесторів розглядають Bitcoin як захист від інфляції. Його пропозиція обмежена (21 мільйон монет), тому в умовах нескінченного друку гривні чи долара BTC теоретично повинен зростати у вартості. Це працює, але в довгій перспективі – роки й десятиліття накопичення. На короткі терміни, особливо під час стагфляції, крипто коливається разом із ризиковими активами.

## Висновок: чому стагфляція настільки небезпечна?

Стагфляція – це макроекономічна "рідкісна болезнь", коли лікування для однієї проблеми посилює іншу. Звичайні інструменти політики втрачають ефективність. Політики та центральні банкіри знаходяться в скруті: рятувати економіку від застою чи стримувати цінові спіралі?

Розуміння причин стагфляції – величезна проблема для макроекономістів, оскільки вона змушує переглядати усталені моделі та розглядати складні взаємодії між грошовою масою, відсотковими ставками, попитом, пропозицією, рівнем зайнятості та глобальними факторами (як-то ціни на енергію). Це навмисне з'являється у кризові періоди, і кожна нова хвиля стагфляції змушує економістів вчитися заново.