2025 річні економічні дані знову підтвердили один реалітет: світовий розподіл багатства є надзвичайно нерівномірним. Коли деякі розвинені країни досягають ВВП на душу населення понад 50 000 доларів США, найбідніші 20 країн світу все ще борються за виживання.
Африка займає абсолютну домінанту: географічний розподіл бідності
У списку найбідніших 50 країн світу переважають країни Африки. Зокрема, у 20 найбідніших країнах світу більшість розташовані в субсахарській Африці:
П’ять найнижчих країн за ВВП на душу населення менше 600 доларів:
Південний Судан — лише 251 долар, найнижчий у світі
Ємен і Бурунді — відповідно 417 і 490 доларів
Центральноафриканська Республіка і Малаві — у діапазоні 500-600 доларів
Ці країни стикаються не лише з бідністю, а й із системними проблемами розвитку — війнами, голодом, браком медичних послуг.
Бідність поза Африкою: аномалії
Але бідність не є виключно африканською проблемою. В Азії також є несподівані приклади — М’янма (1177 доларів), Таджикистан (1432 доларів), Непал (1458 доларів) і Східний Бенгалі (2689 доларів) — що потрапили до списку найбідніших країн світу, що відображає затримки у розвитку економік Південної Азії та Центральної Азії.
Шокуючий розрив між багатими і бідними
Ще більш вражаючим є масштаб цього розриву. 251 долар у Південному Судані проти 2878 доларів в Індії — це більше ніж у 11 разів. Навіть у групі найбідніших 20 країн (наприклад, Коморські острови з ВВП на душу населення 1702 долари) рівень доходів є лише кілька десятків відсотків від ВВП розвинених країн.
Чому ці країни такі бідні?
Причини дуже складні — політична нестабільність, недосконала інфраструктура, недостатні інвестиції в освіту, прокляття ресурсів, важкий зовнішній борг. Багато з них не мають базової промислової бази, економіка здебільшого залежить від сільського господарства або експорту первинної продукції, що робить їх дуже вразливими.
Хоча ВВП на душу населення — лише один із показників економічного розвитку, він наочно відображає рівень життя простих людей. Ці дані нагадують нам, що глобальна нерівність у розвитку є набагато серйознішою, ніж ми уявляємо.
Переглянути оригінал
Ця сторінка може містити контент третіх осіб, який надається виключно в інформаційних цілях (не в якості запевнень/гарантій) і не повинен розглядатися як схвалення його поглядів компанією Gate, а також як фінансова або професійна консультація. Див. Застереження для отримання детальної інформації.
Розкриття 20 найбідніших країн світу за ВВП на душу населення: Південно-Сахарська Африка стала найбільш постраждалою зоною
2025 річні економічні дані знову підтвердили один реалітет: світовий розподіл багатства є надзвичайно нерівномірним. Коли деякі розвинені країни досягають ВВП на душу населення понад 50 000 доларів США, найбідніші 20 країн світу все ще борються за виживання.
Африка займає абсолютну домінанту: географічний розподіл бідності
У списку найбідніших 50 країн світу переважають країни Африки. Зокрема, у 20 найбідніших країнах світу більшість розташовані в субсахарській Африці:
П’ять найнижчих країн за ВВП на душу населення менше 600 доларів:
Ці країни стикаються не лише з бідністю, а й із системними проблемами розвитку — війнами, голодом, браком медичних послуг.
Бідність поза Африкою: аномалії
Але бідність не є виключно африканською проблемою. В Азії також є несподівані приклади — М’янма (1177 доларів), Таджикистан (1432 доларів), Непал (1458 доларів) і Східний Бенгалі (2689 доларів) — що потрапили до списку найбідніших країн світу, що відображає затримки у розвитку економік Південної Азії та Центральної Азії.
Шокуючий розрив між багатими і бідними
Ще більш вражаючим є масштаб цього розриву. 251 долар у Південному Судані проти 2878 доларів в Індії — це більше ніж у 11 разів. Навіть у групі найбідніших 20 країн (наприклад, Коморські острови з ВВП на душу населення 1702 долари) рівень доходів є лише кілька десятків відсотків від ВВП розвинених країн.
Чому ці країни такі бідні?
Причини дуже складні — політична нестабільність, недосконала інфраструктура, недостатні інвестиції в освіту, прокляття ресурсів, важкий зовнішній борг. Багато з них не мають базової промислової бази, економіка здебільшого залежить від сільського господарства або експорту первинної продукції, що робить їх дуже вразливими.
Хоча ВВП на душу населення — лише один із показників економічного розвитку, він наочно відображає рівень життя простих людей. Ці дані нагадують нам, що глобальна нерівність у розвитку є набагато серйознішою, ніж ми уявляємо.