## Глибока логіка глобального руху товарів: чому торговий профіцит Китаю постійно зростає

У 2025 році торговий профіцит Китаю у сфері товарів досягне 1,2 трильйона доларів США. За цим числом стоїть не традиційна економічна модель "недостатнього внутрішнього попиту та перенасичення виробничих потужностей", а зовсім інша глобальна бізнес-операційна механіка.

**Імпорт сировини вже досяг межі, а світ все ще прагне до китайського виробництва**

Щоб зрозуміти справжні причини торгового профіциту, потрібно спершу розглянути імпорт. Як глобальний супер-покупець природних ресурсів, Китай має вражаючу частку імпорту: вугілля — 35% світового ринку, залізна руда — понад 60%, мідна руда — близько 70%, продукти, пов’язані з рідкісними землями — понад 80%. За винятком нафти, через глобальну конкуренцію, інші основні товари для Китаю є беззаперечним найбільшим покупцем.

Такий масштаб імпорту вже досяг абсолютної вершини. 80% нафтової продукції з Венесуели, Ірану та інших країн спрямовується до Китаю, і тут вже немає потенціалу для зростання. Що стосується залізної руди — базового промислового ресурсу, обсяг торгівлі перевищує сотні мільярдів доларів на рік, а імпорт вже насичений — хоча населення Китаю становить шосту частину світового, його промисловий попит значно перевищує рівень, який мав би відповідати цій частці.

Навпаки, історія з експортом зовсім інша. Світовий попит на китайські товари постійно зростає і ще не досягнув насичення. Типовий приклад — сонячна енергетика: у 2025 році глобальний попит на сонячні панелі становитиме близько 630 ГВт, з яких 290 ГВт припадає на Китай (46%), а решта — 370 ГВт — ще потрібно задовольнити у світі. Це величезний і все ще зростаючий ринок.

**Масштаби виробництва вже перевищують глобальний попит, але це не проблема внутрішнього споживання**

Потужності китайської промисловості вражають. Більше половини світового промислового виробництва припадає на Китай, у деяких галузях — понад 90%. Наприклад, автомобільна промисловість: за планами виробництва компаній і міст, Китай теоретично може виробляти до 100 мільйонів автомобілів на рік, що вже перевищує глобальний попит.

Однак тут потрібно розвіяти поширену міфологію: це не через недостатній внутрішній попит. Навпаки, виробничі потужності Китаю спроектовані для обслуговування глобального ринку. Незалежно від коливань внутрішнього попиту, світова купівельна спроможність на китайські товари зростає — адже люди прагнуть купувати якісні та доступні товари, щоб жити краще.

**Формула торгового профіциту: глобальний попит мінус імпорт сировини**

Можна побудувати спрощену модель для розуміння цього явища:

**Торговий профіцит Китаю = глобальний попит на китайські товари — імпорт сировини**

У цій формулі імпорт сировини вже став константою — запаси достатні, зростання малоймовірне. А глобальний попит на китайські товари — змінна, що зростає. В результаті профіцит постійно збільшується.

Варто зазначити, що ця логіка повністю незалежна від внутрішнього попиту. Виробники прагнуть отримати прибуток, і незалежно від того, чи внутрішній ринок збитковий чи прибутковий, вони будуть орієнтуватися на експорт, якщо є попит. Світова купівельна спроможність визначає праву частину рівняння, а не бажання споживачів або підприємств у Китаї.

**Наскільки "зайвий" профіцит у 2 трильйони доларів?**

Зараз профіцит у 1,2 трильйона доларів становить приблизно 1% світового ВВП, і теоретично ще є можливість подвоїти цю цифру. Навіть якщо він зросте до 2% (близько 2 трильйонів доларів), це цілком допустимо у структурі світової економіки. Основним обмежувачем є не політика чи внутрішній попит, а реальні можливості світового ринку купити китайські товари — цей верхній межі ще далеко не досягнуто.

Ця модель показує, що позиція Китаю у глобальній торгівлі базується на реальності глобального поділу праці: постачальники ресурсів забезпечують сировину, а Китай перетворює її у товари, необхідні світу. Наявність профіциту — це природний наслідок такої ролі.