

Ризик контрагента — це фундаментальне поняття у фінансах та інвестуванні. Він означає ризик, що одна зі сторін фінансової операції не виконає свої договірні зобов’язання, через що інша сторона зазнає фінансових втрат. Інакше кажучи, це ризик того, що ваш партнер по угоді не зможе або не захоче виконати свою частину домовленості.
Ризик контрагента існує у різних секторах, зокрема у роздрібному банкінгу та криптовалютах. Він виникає як у державному, так і в приватному секторах і стосується фізичних осіб, бізнесу та державних органів. Розуміння й контроль ризику контрагента є необхідними для інвесторів, фінансових установ і регуляторів для підтримки стабільності та цілісності фінансової системи.
Основне джерело ризику контрагента — це ймовірність дефолту або банкрутства. Якщо контрагент стає неплатоспроможним, він не може виконати фінансові зобов’язання, що спричиняє втрати для іншої сторони. Причинами неплатоспроможності можуть бути неефективне фінансове управління, економічні кризи, операційні помилки, судові спори або шахрайство.
Розглянемо ситуацію ризику контрагента у криптовалютній транзакції. Аліса вирішує надати позику в ether (ETH) Бобу через платформу DeFi. Умови транзакції фіксуються у смартконтракті: Боб розміщує токен A вартістю $1 000 як заставу для отримання позики $700 в ETH від Аліси.
Якщо внаслідок волатильності ринку ціна токена A знижується до $500, а Боб не повертає позику, Аліса ризикує не повернути повну суму $700, оскільки вартість застави становить лише $500.
Кредитні контракти зазвичай містять пороги ліквідації. Наприклад, якщо токен A знижується до $850, смартконтракт може ініціювати ліквідацію токена A Боба, щоб обмежити втрати Аліси. Однак ліквідація може відбутися не миттєво, і Аліса все ще залишається під ризиком втрат. Детальніше див. ризик ліквідації.
Цей приклад демонструє ризик контрагента у DeFi, коли позичальник не виконує зобов’язання, а кредитор зазнає втрат.
Ефективне управління ризиком контрагента передбачає врахування низки факторів. Ключовим є рівень кредитоспроможності — це показник здатності контрагента виконати фінансові зобов’язання, який оцінюють за кредитними рейтингами, фінансовою звітністю, коефіцієнтами левериджу, грошовими потоками та галузевими прогнозами. Високий рівень кредитоспроможності означає менший ризик контрагента, а низький — підвищений ризик.
Важливе значення має концентрація експозиції. Це ступінь, до якого сторона залежить від одного або кількох контрагентів. Диверсифікація контрагентів знижує ризики, пов’язані з концентрацією, і зменшує загальний ризик контрагента. Щоб уникнути надмірної концентрації, часто рекомендують ліміт експозиції в 10%, хоча реальні межі можуть бути іншими.
Не менш важливими є умови контракту. Угоди повинні містити механізми зниження ризику контрагента: вимоги до застави, маржинальні вимоги, умови дострокового розірвання. Такі положення захищають інтереси сторін і дають інструменти для обмеження втрат у разі дефолту.
Заставне забезпечення — це перевірена стратегія зниження ризику, коли контрагент розміщує активи, наприклад кошти або цінні папери, як захист від потенційних втрат. Якщо настає дефолт, застава ліквідується для компенсації збитків.
Ключову роль відіграють систематичний моніторинг і активне управління. Регулярний перегляд фінансового стану та кредитного статусу контрагентів дозволяє завчасно виявити ризики. Якщо з’являються ознаки небезпеки, слід вживати заходів — скорочувати експозицію, переглядати умови або шукати альтернативних контрагентів.
Ризик контрагента — це ризик, що контрагент не виконає фінансові зобов’язання або його кредитоспроможність погіршиться. Це різновид кредитного ризику, який може призвести до втрат у транзакціях.
Основні типи: кредитний ризик (дефолт контрагента), ринковий ризик (цінові коливання), операційний ризик (збої у внутрішньому менеджменті). Ці ризики напряму впливають на безпеку транзакцій та активів.
Оцінюйте за кредитними рейтингами, фінансовим станом і історією транзакцій. Постійно контролюйте фінансову стабільність контрагента, його платіжну дисципліну та репутацію. Диверсифікуйте контрагентів для зниження ризику концентрації.
Вони застосовують комплексні кредитні оцінки, динамічне коригування маржі, постійний моніторинг і ефективні інструменти мінімізації ризиків. Регуляторні стандарти, стрес-тестування та сильне корпоративне управління забезпечують відповідність нормам і фінансову стійкість.
Дефолт призводить до економічних втрат, втрати маржі та ймовірних судових дій. Кредитори несуть прямі фінансові втрати та ризик втрати репутації на криптовалютному ринку.
Використовуйте заставні контракти, диверсифікуйте контрагентів, впроваджуйте договори про неттинг, контролюйте кредитні рейтинги та обирайте платформи зі страховим захистом трейдерів для мінімізації ризику дефолту.











