Даліо: Рефлексії на Різдво про еволюцію принципів та їхню ігрову логіку

Автор: Ray Dalio

Переклад: Bruce

З Різдвом всіх вас (навіть якщо ви не є християнами)!

Вчора випало на святкування Різдва. Насолоджуючись сімейним часом у трьох поколіннях, я не міг не задуматися про кілька важливих речей. Ці роздуми зосереджені на: важливості принципів як ключових активів, визначенні позитивних та негативних зовнішніх ефектів (добро і зло), а також про «падіння у пекло» через втрату соціального капіталу.

1. Принципи: найважливіший нематеріальний актив

На мою думку, найважливішим активом у житті є набір відмінних «принципів», оскільки вони формують базовий алгоритм (Underlying Algorithms) для прийняття рішень індивідуумом. Принципи визначають нашу функцію корисності (Utility Function) та шляхи її реалізації. Найголовніші принципи стосуються нашого системи цінностей і навіть визначають наші переваги у крайніх ситуаціях (тобто віру, за яку готові боротися до смерті).

З огляду на це, я провів наступний аудит і роздуми:

• Наскільки наші поточні кодекси поведінки сумісні з християнськими та іншими релігійними вченнями?
• Чи маємо ми консенсусні договірні принципи, чи можемо потрапити у «змагання нульової суми» через конфлікти принципів?
• Які універсальні принципи можна вважати суспільними благами (Public Goods), якими поділяється вся людськість?
• Де знаходяться джерела (Source) цих принципів?
• Як ці принципи еволюціонували з часом (Path Evolution) у процесі розвитку цивілізацій?

З історичної точки зору, з моменту формування людського суспільства, різні регіони розвивали свої принципи та релігії у відносно ізольованих умовах виживання. Хоча географічні умови різняться, основний запит (Demand) усіх суспільств є дуже схожим: потрібна неформальна система обмежень поведінки індивідуумів (Informal Institutions), щоб знизити транзакційні витрати (Transaction Costs) і досягти соціальної координації. Ці норми закодовані у «священних текстах». Іншими словами, походження релігії — це механізм стимулювання управління суспільством, що спрямовує поведінку індивідуумів до колективної оптимізації.

Більшість релігій — незалежно від того, чи вони мають трансцендентну віру, чи зосереджені на земних етиках, як конфуціанство — є гібридними договорами, що складаються з двох частин:

1. Посібник з управління суспільством: правила для підвищення загального добробуту;
2. Надприродні припущення (Superstitions): вірування, що виходять за межі логіки та емпіричних доказів.

Якщо ці надприродні припущення (наприклад, народження від діви, воскресіння) розглядати буквально, вони часто позбавлені емпіричної підтримки. Але якщо сприймати їх як метафори (Metaphors), то вони відображають універсальні міжкультурні архетипи. У порівнянні з цим, принципи «соціальної співпраці» у різних релігіях дивовижно схожі. Якщо ми зосереджуємося лише на формальностях і ігноруємо ці ключові мотиваційні принципи, релігійні свята перетворюються на беззмістовні символи споживання.

Хоча я не є віруючим через відсутність віри у надприродні сили (я не схильний приймати неперевірені апріорні припущення), я ціную еволюційний розум у релігії. Наприклад, «Люби ближнього як себе» і «Карма» фактично відображають ідею взаємної альтруїстичної поведінки (Reciprocal Altruism) у теорії ігор.

З точки зору механізмного дизайну (Mechanism Design), коли індивідууми в межах взаємодії застосовують стратегію «давати більше, ніж брати», це створює високий додатковий ціновий ефект (Value-added): витрати допомагаючого зазвичай значно менші за додаткову вигоду отримувача. Це накопичення позитивних зовнішніх ефектів породжує «виграш-виграш» (win-win) у не нульовій сумі, що значно підвищує загальний добробут і продуктивність суспільства.

Для мене «духовність (Spirituality)» — це усвідомлення індивідуумом, що він є частиною цілісної системи, і прагнення до системної оптимізації (System Optimization), а не до локальної (заради особистої вигоди за рахунок цілого). Це не лише моральна вимога, а й ефективна логіка функціонування. На жаль, ця спільна цінність добра і зла у сучасному суспільстві зазнає серйозного зниження довіри.

Звісно, я не пропагую абсолютний мир. У випадках невід’ємних конфліктів за виживання боротьба є необхідним зовнішнім обмеженням. Але я пропоную дотримуватися принципу: не витрачати даремно ресурси на надприродні припущення або дрібниці (Deadweight Loss), і водночас чітко визначати базові межі позитивних і негативних зовнішніх ефектів (добро і зло).

2. Визначення добра і зла та моральний аспект людського капіталу

Що таке добро і зло?

У сучасному контексті люди часто неправильно зводять «добро і зло» до «зміни особистої вигоди». З економічної точки зору, «добро» — це поведінка, що максимізує загальну соціальну корисність (позитивні зовнішні ефекти), а «зло» — це поведінка, що шкодить системі (негативні зовнішні ефекти).

Оцінка характеру — це логічне продовження цієї ідеї. Хороший характер (Good Character) — це психологічна якість, здатна забезпечити обіцянки та реалізацію максимізації колективної вигоди; поганий характер — це слабкість або відхилення, що шкодять суспільному добробуту.

Я твердо переконаний, що існує поведінковий патерн, що може приносити Парадо покращення (Pareto Improvement) для індивідуума і суспільства одночасно. Хоча релігійні системи різняться, цінності «мужності», «чесності», «стриманості» — це глобальний консенсус, оскільки вони є необхідними для підтримки складної соціальної системи.

3. Сучасний «спусковий» стан суспільства

Я вважаю, що ми перебуваємо у своєрідному метафоричному «пекельному процесі». Це означає, що більшість членів суспільства вже втратили опорні точки щодо спільного розуміння добра і зла, і ця втрата призводить до дуже високих цін (Hellacious Price).

Конкретніше, наші суспільні договори руйнуються. Теперішні домінуючі принципи зводяться до максимізації особистих інтересів: абсолютне пограбування грошей і влади. Такий зсув цінностей яскраво проявляється у культурних продуктах: ми позбавлені моральних зразків для наслідування.

Коли погані вчинки маскуються під успіх, а діти виростають у середовищі без правильних «моделей стимулювання», наслідки катастрофічні. Наркоманія, насильство, самогубства і зростання нерівності (Opportunities Gap) — це симптоми і причини руйнування суспільних принципів.

Іронія в тому, що багато віруючих у минулому зрадили принципи співпраці через боротьбу за надприродне пояснення або особисті інтереси. Через цю моральну небезпеку (Moral Hazard) вони, відмовившись від релігійних забобонів, неправильно знищили корисні соціальні норми, що спричинило вакуум у системі.

Підсумок

Хоча технології та виробництво зросли експоненційно, я вважаю, що технології — це лише важелі, які можуть як підвищити добробут, так і спричинити руйнування. Історія доводить, що технологічні інновації не усунули конфліктів.

Хороша новина — це те, що наші сучасні інструменти дуже потужні, і якщо ми зможемо побудувати здорову систему «правил взаємної вигоди» (Rulebook), то зможемо подолати всі системні кризи.